Охорона праці

Алгоритм дій щодо розслідувань клінічно підтверджених випадків гострого професійного захворювання внаслідок зараження коронавірусною інфекцією COVID-19 із застрахованими особами під час виконання посадових обов’язків

 

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області інформує роботодавців та працівників медичних закладів охорони здоров’я

Лабораторно підтверджені випадки інфікування COVID-19 медичних та інших працівників, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження на COVID-19, зокрема наданням медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботою з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, проведенням дезінфекційних заходів тощо, розслідуються як випадки гострого професійного захворювання відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 року № 337 (далі – Порядок № 337).

Гостре професійне захворювання (отруєння) – це захворювання (або смерть), що виникло після однократного (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу на працівника шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру (у т. ч. інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).

Згідно із роз’ясненнями Міністерства охорони здоров’я України від 05.05.2020 № 05.1-12/12015/2-20 діагноз гострого професійного захворювання (інтоксикації), що виникає на виробництві, встановлюється лікарем будь-якого лікувально-профілактичного закладу після обов’язкової консультації з профпатологом та лікарем з гігієни праці. При гострих професійних захворюваннях інфекційного походження, до яких належить гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2, діагноз установлюється лікарем-інфекціоністом та профпатологом з урахуванням епідрозслідування.

Алгоритм дій роботодавця щодо розслідувань клінічно підтверджених випадків гострого професійного захворювання внаслідок зараження коронавірусною інфекцією COVID-19 із застрахованими особами під час виконання посадових обов’язків працівниками закладів охорони здоров’я та дій Станично-Луганського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі – відділення) передбачає:

1. У разі виникнення симптомів коронавірусної хвороби у медичного працівника або іншого працівника медичного закладу охорони здоров’я (далі – ЗОЗ) працівник звертається до сімейного лікаря.

2. Сімейний лікар повинен направити працівника на тестування на COVID-19.

3. У разі отримання позитивного результату тесту на COVID-19 ЗОЗ (до якого звернувся хворий) повинен згідно з п. 6 Порядку № 337 передати екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на гостре професійне захворювання (Додаток 1 Порядку 337) відповідним органам, у тому числі відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за місцем настання гострого професійного захворювання.

4. Відділення реєструє екстрене повідомлення як вхідну кореспонденцію; повідомляє управління виконавчої дирекції Фонду у відповідній області про отримання від ЗОЗ екстреного повідомлення про звернення працівника медичного закладу з посиланням на гостре професійне захворювання.

5. Роботодавець відповідно до п. 8 Порядку № 337 направляє повідомлення (Додаток 2 Порядку № 337) відповідним органам, в тому числі відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за місцем настання гострого професійного захворювання.

6. Відділення:

- реєструє повідомлення про випадок гострого професійного захворювання як вхідну кореспонденцію;

- повідомляє управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у відповідній області про отримання повідомлення про гостре професійне захворювання працівника медичного закладу;

- надає кандидатуру страхового експерта з охорони праці для включення його до комісії з розслідування випадку гострого професійного захворювання.

7. Роботодавець створює комісію з розслідування випадку гострого професійного захворювання та організовує розслідування відповідно до вимог Порядку № 337.

8. Комісія з розслідування проводить засідання, на якому розподіляє функції між членами комісії, направляє запрошення до співпраці потерпілому, членам його сім’ї чи уповноваженій ними особі; обстежує місце, де сталося гостре професійне захворювання; одержує письмові пояснення від роботодавця, посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого; вивчає наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно гострого професійного захворювання; з’ясовує обставини та причини настання гострого професійного захворювання; розробляє план заходів щодо запобігання випадків гострого професійного захворювання; визначає вид події, що призвела до випадку гострого професійного захворювання; визначає, пов’язане чи не пов’язане захворювання з умовами праці на виробництві; встановлює осіб, які допустили порушення вимог законодавства.

9. На час дії карантину комісія з розслідування враховує рекомендації Державного комітету України з питань праці «Про розслідування нещасних випадків в умовах запровадження карантинних заходів» від 18 березня 2020 року № 1978/2.3/8.1-20.

10. Комісія з розслідування досліджує, чи були медичні або інші працівники безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, лікуванні пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

11. Комісія з розслідування робить запит на отримання результатів епідеміологічного обстеження (розслідування). Порядок проведення епідеміологічного обстеження (розслідування) епідемій та спалахів інфекційних хвороб встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

12. За результатами епідеміологічного розслідування складається відповідний документ, у якому зазначається причини виникнення інфекції, фактори передачі інфекції, визначення меж осередків інфекційних хвороб та масштабів поширення епідемії чи спалаху інфекційної хвороби, заходи щодо їх локалізації та ліквідації, а також осіб, винних у виникненні епідемії чи спалаху інфекційної хвороби.

13. Матеріали епідеміологічного розслідування разом з інформацією про роботу, яку виконував медичний працівник відповідно до посадових обов’язків та розпоряджень роботодавця, направляються лікарю-інфекціоністу та профпатологу для встановлення діагнозу гострого професійного захворювання.

14. Після закінчення розслідування, з урахуванням епідеміологічного розслідування, діагнозу лікаря-інфекціоніста та профпатолога, розгляду інших матеріалів розслідування комісією складається акт за формою Н-1/П, якщо випадок інфікування пов'язаний з виробництвом, або Н-1/НП, якщо визнано випадок не пов'язаний із виробництвом.

15. Після складання акту Н-1 роботодавець затверджує його та направляє всім органам згідно з п. 47 Порядку № 337, в тому числі відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

16. Акт за формою Н-1/П є підставою для звернення потерпілого до робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та отримання належних йому соціальних гарантій.

 

 

 

Засоби індивідуального захисту — безпека і здоров’я працівників під час трудової діяльності

 

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі – Станично-Луганське відділення управління) інформує роботодавців та найманих працівників підприємств про вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці.

Засоби індивідуального захисту відіграють важливу роль в системі профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпечних умов праці і зменшення професійних захворювань. Однією зі складових безпечних умов праці є використання працівниками засобів індивідуального захисту (далі – ЗІЗ).

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, пункту 8 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України 29 листопада 2018 року № 1804 «Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці» (далі – Мінімальні вимоги) (НПАОП 0.00-7.17-18).

Мінімальні вимоги поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які у своїй діяльності використовують ЗІЗ. ЗІЗ мають відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 № 761 (далі – Технічний регламент), щодо безпеки та стандартам стосовно конструкції і виготовлення.

Засоби індивідуального – це засоби, які призначені для носіння і використання працівником з метою індивідуального захисту від одного або більше ризиків, які могли б становити загрозу безпеці та здоров’ю на роботі, а також будь-які пристосування, аксесуари чи змінні компоненти, призначені для цієї мети.

ЗІЗ слід використовувати у разі неможливості уникнути або в достатній мірі обмежити ризики для життя та здоров’я працівників технічними засобами колективного захисту або заходами, методами чи правилами організації роботи. Використовують ЗІЗ винятково за призначенням згідно з інструкціями з експлуатації, які мають бути зрозумілими для працівників.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу ІІ Мінімальних вимог працівникам, професії та посади яких передбачені в Нормах безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 року за № 424/16440 (далі  Норми безоплатної видачі ЗІЗ), працівникам загальних професій різних галузей промисловості ЗІЗ видаються незалежно від виду економічної діяльності підприємства, за винятком випадків, коли ці професії та посади передбачені у відповідних Нормах безоплатної видачі ЗІЗ з урахуванням специфічних умов праці.

Для забезпечення безпеки та захисту здоров’я працівників роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка використовує найману працю) зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання (забезпечення працездатності та належного гігієнічного стану) ЗІЗ.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про охорону праці» на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Придбання ЗІЗ слід здійснювати у суб’єктів господарювання, які виробляють та/або реалізують продукцію відповідно до чинного законодавства, за умови, що ЗІЗ, які закуповуються, відповідають суттєвим вимогам безпеки та охорони здоров’я, мають позитивний висновок органів з оцінки відповідності, сертифікат відповідності чи декларацію відповідності та задовольняють вимоги Технічного регламенту. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов’язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Під час обрання ЗІЗ мають:

- відповідати ступеню існуючих ризиків для життя та здоров’я працівників та не призводити до будь-якого збільшення рівня цього ризику;

- відповідати існуючим на робочому місці умовам праці;

- підходити користувачеві після необхідного регулювання;

- бути сумісними та ефективними проти існуючого ризику (ризиків).

Перед вибором ЗІЗ понад встановлені норми роботодавець повинен провести оцінку відповідності ЗІЗ, які він планує використовувати (видавати).

Оцінка має містити:

- аналіз та оцінку ризиків для життя та здоров’я працівників, яких не можна уникнути за допомогою інших засобів;

- визначення характеристик, які повинен мати ЗІЗ для ефективного захисту життя та здоров’я працівників від вже визначених ризиків, беручи до уваги будь-які ризики, які може створити сам ЗІЗ;

- порівняння характеристик ЗІЗ, наявних у суб’єкта господарювання, з характеристиками, визначеними під час цієї оцінки.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок.

Видача працівникам і повернення ними ЗІЗ має обліковуватися в особистій картці обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ, форма якої наведена у додатку 1 до Мінімальних вимог. Строки використання ЗІЗ за календарними днями обчислюються з дня їх фактичної видачі за Нормами безоплатної видачі ЗІЗ та не мають перевищувати їх строків придатності.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково понад встановлені норми видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Роботодавець зобов’язаний:

- проінформувати працівника про ризики для його життя та здоров’я від яких його захищатиме користування цим ЗІЗ;

- завчасно інформувати працівників про всі заходи, що мають бути вжиті для забезпечення безпеки і здоров’я працівників під час використання ЗІЗ на робочих місцях;

- забезпечити регулярне навчання працівників правилам користування ЗІЗ та демонстрацію їх правильного застосування;

- забезпечити приймання і перевірку ЗІЗ, що надходять на підприємство, на їх відповідність вимогам нормативних документів, для чого створює комісію з представників адміністрації, профспілкової організації підприємства (уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо профспілка на підприємстві не створювалась);

- у разі невідповідності ЗІЗ вимогам нормативних документів вжити заходів з повернення або заміни неякісних ЗІЗ відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного з постачальником договору;

- проводити консультації з працівниками, а також надавати їм можливість брати участь в обговореннях усіх питань, що пов’язані із забезпеченням їх безпеки і здоров’я під час використання ЗІЗ на робочих місцях;

- забезпечити відповідно до інструкції з експлуатації періодичне випробовування та перевірку придатності ЗІЗ, а також своєчасну заміну їх компонентів, вузлів або інших частин, якщо їх захисні властивості погіршились або якщо вони певний час не використовувались. Після перевірки на ЗІЗ слід поставити відмітку (клеймо, штамп) про термін наступного випробування;

- організувати на підприємстві належний облік і контроль за видачею у встановлені строки ЗІЗ працівникам і повернення ними ЗІЗ.

Придбані ЗІЗ є власністю роботодавця, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню працівниками у разі:

- звільнення з підприємства;

- переведення на тому самому підприємстві на іншу роботу або інше робоче місце;

- зміни виду робіт;

- введення нових технологій;

- введення нових або заміни наявних знарядь праці та в інших випадках, коли використання виданих ЗІЗ не є необхідним;

- закінчення строків їх використання замість одержуваних нових ЗІЗ.

Роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без необхідних ЗІЗ, а також якщо ЗІЗ є в забрудненому, несправному стані або з простроченими строками періодичних випробувань, що проводяться відповідно до інструкцій з їх експлуатації.

Працівники зобов’язані повідомляти роботодавця про будь-які недоліки стосовно використання ЗІЗ за призначенням.

Нехтування ЗІЗ під час виконання робіт може призвести до важких травмувань та навіть смертельних наслідків. З метою усунення нещасних випадків та професійних захворювань роботодавцям та керівникам підприємств необхідно посилити контроль за застосуванням ЗІЗ підлеглими працівниками.

 

 

Фахова підтримка рішень роботодавця в питаннях охорони праці на підприємстві

 

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області інформує роботодавців та найманих працівників підприємств.

З метою створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка використовує найману працю) створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання. Однією з таких служб є служба охорони праці на підприємстві.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII на підприємствах, в установах та організаціях (далі  підприємства) незалежно від форм власності та виду їх діяльності роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі трудової діяльності, а також для здійснення внутрівідомчого контролю за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці тощо, створюється служба охорони праці підприємства.

Вимоги до діяльності, а саме: основні завдання, функції та права служби охорони праці визначаються Типовим положенням про службу охорони праці (далі  Типове положення), затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 № 255, зареєстрованим у Міністерстві Юстиції України 01 грудня 2004 року за № 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

Відповідно до вимог Типового положення та з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів роботодавець розробляє і затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати особи в порядку сумісництва (виконання працівником іншої оплачуваної роботи за трудовим договором у вільний від основної роботи час на тому самому чи на іншому підприємстві чи у фізичної особи), які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Працівники служби охорони праці під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки за рахунок роботодавця проходять навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

Працівники служби охорони праці підприємства в своїй діяльності керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Згідно з вимогами статті 15 Закону України «Про охорону праці» та пункту 1.8 Типового положення ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Відповідно до Типового положення основними завданням служби охорони праці на підприємстві є:

- опрацювання ефективної системи управління охороною праці на підприємстві та сприяння удосконаленню діяльності у цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожного працівника. Забезпечення фахової підтримки рішень роботодавця з цих питань;

- організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров’ю працівників;

- інформування та надання роз’яснень працівникам підприємства з питань охорони праці;

- контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень (у разі наявності) галузевої угоди, розділу «Охорона праці» колективного договору та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства;

- сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників.

Під час виконання функціональних обов’язків спеціаліст служби охорони праці:

- здійснює підготовку проєктів наказів (розпоряджень) з питань охорони праці і внесення їх на розгляд роботодавцю;

- проводить спільно з представниками інших структурних підрозділів і за участю представників професійної спілки підприємства або за її відсутності уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці перевірку дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

- складає звітність з охорони праці за встановленими формами;

- проводить з працівниками вступний інструктаж з питань охорони праці;

- веде облік та проводить аналіз причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій на виробництві, заподіяної ними шкоди;

- забезпечує належне оформлення і зберігання документації з питань охорони праці, а також своєчасну передачу її до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком;

- інформує працівників про основні вимоги законів, інших нормативно-правових актів та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства;

- надає організаційно-методичну допомогу у виконанні запланованих заходів з питань охорони праці.

Спеціаліст служби охорони праці розглядає:

- листи, заяви, скарги працівників підприємства, що стосуються питань додержання законодавства про охорону праці;

- питання про підтвердження наявності небезпечної виробничої ситуації, що стала причиною відмови працівника від виконання дорученої роботи, відповідно до законодавства.

Спеціаліст служби охорони праці організує:

- забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами з охорони праці та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань;

- роботу кабінету промислової безпеки та охорони праці або кутків з охорони праці, підготовку інформаційних стендів тощо;

- проведення нарад, семінарів, конкурсів з питань охорони праці;

- пропаганду з питань охорони праці з використанням інформаційних засобів.

Спеціаліст служби охорони праці бере участь у:

- розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві;

- складанні санітарно-гігієнічної характеристики умов праці працівників, які проходять обстеження щодо наявності професійних захворювань;

- розробленні спільно з іншими підрозділами підприємства комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- розробленні планів, програм поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням;

- розробленні положень, інструкцій, розділу «Охорона праці» колективного договору, інших актів з охорони праці, що діють у межах підприємства;

- проведенні атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

- складанні за участю керівників підрозділів підприємства переліків професій, посад і видів робіт, на які повинні бути розроблені інструкції з охорони праці, що діють в межах підприємства, наданні методичної допомоги під час їх розроблення;

- складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов’язкові попередні і періодичні медичні огляди;

- організації навчання з питань охорони праці;

- роботі комісії з перевірки знань з питань охорони праці.

Спеціаліст служби охорони праці здійснює контроль за:

- дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, розділу «Охорона праці» колективного договору та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства;

- своєчасним проведенням навчання з питань охорони праці, всіх видів інструктажу з охорони праці;

- забезпеченням працівників відповідно до законодавства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту, мийними та знешкоджувальними засобами;

- проведенням попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;

- наявністю в структурних підрозділах інструкцій з охорони праці згідно з переліком професій, посад і видів робіт, своєчасним внесенням до них змін;

- своєчасним проведенням необхідних випробувань і технічних оглядів устаткування;

- станом запобіжних і захисних пристроїв, вентиляційних систем;

- дотриманням у належному безпечному стані території підприємства, внутрішніх доріг та пішохідних доріжок;

- організацією робочих місць відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці;

- санітарно-гігієнічними і санітарно-побутовими умовами працівників згідно з нормативно-правовими актами;

- виконанням приписів посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці та поданням страхового експерта з охорони праці;

- виконанням заходів, передбачених програмами, планами щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, колективним договором та заходами, спрямованими на усунення причин нещасних випадків і професійних захворювань та аварій на виробництві;

- використанням цільових коштів, виділених для виконання комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- своєчасним і правильним наданням працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпеченням їх лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою, наданням оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення відповідно до вимог законодавства та колективного договору;

- застосуванням праці жінок, осіб з інвалідністю й осіб, молодших 18 років, відповідно до законодавства;

- організацією зберігання, прання, хімічного чищення, сушіння, знепилювання і ремонту спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту;

- проведенням ідентифікації та декларуванням безпеки обʼєктів підвищеної небезпеки.

Спеціаліст служби охорони праці має право:

  • видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

- зупиняти роботу виробництв, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;

- вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;

- надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності посадових осіб та працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;

- за поліпшення стану безпеки праці вносити пропозиції про заохочення працівників за активну працю;

- залучати за погодженням з роботодавцем і керівниками підрозділів підприємства спеціалістів підприємства для проведення перевірок стану охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці складається в двох примірниках, один з яких видається керівникові робіт, об’єкта, цеху, другий залишається та реєструється у службі охорони праці, і зберігається протягом 5 років. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підпису, спеціаліст з охорони праці надсилає відповідне подання на ім’я особи, якій адміністративно підпорядкований цей структурний підрозділ, або роботодавцю. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Для організації роботи служби охорони праці необхідно видати комплексний наказ про створення служби охорони праці на підприємстві, яким закріпити, зокрема, такі основні моменти:

- створити службу охорони праці на підприємстві;

- затвердити Положення про службу охорони праці відповідного підприємства;

- призначити керівника та працівників служби охорони праці;

- визначити підпорядкування працівників служби охорони праці;

- закріпити відповідальних працівників служби охорони праці за проведення інструктажів та перевірки знань з питань охорони праці.

Варто зазначити, що це лише основний (типовий) перелік питань, які потрібно затвердити наказом, їх кількість може бути значно більшою, враховуючи специфіку та особливості конкретного підприємства.

Робота служби охорони праці підприємства повинна здійснюватися відповідно до плану роботи та графіків обстежень, затверджених роботодавцем. Робочі місця працівників служби охорони праці повинні забезпечуватись належною оргтехнікою, технічними засобами зв’язку і бути зручними для приймання відвідувачів. Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій і завдань, не передбачених Законом України «Про охорону праці», Типовим положенням та посадовою інструкцією.

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нагадує, що державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Дотримання цих вимог збереже життя і здоров’я працівників.

 

 

 

 

Вимоги безпеки під час використання пестицидів та мінеральних добрив

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нагадує роботодавцям та найманим працівникам підприємств про вимоги безпеки під час використання пестицидів та мінеральних добрив.

Транспортування, зберігання та застосування пестицидів потрібно здійснювати з дотриманням вимог Закону України «Про пестициди і агрохімікати» та інших нормативно-правових актів у частині безпечного здійснення робіт із транспортування, зберігання та застосування пестицидів.

1. Не дозволяється у темний час доби здійснювати роботи, пов’язані з транспортуванням пестицидів та мінеральних добрив, приготуванням розчинів, змішуванням їх та внесенням у ґрунт.

2. Не дозволяється використовувати для зберігання продуктів, фуражу, води тощо тару від мінеральних добрив, навіть після її знешкодження (знезаражування). Тара з-під мінеральних добрив утилізується згідно з вимогами природоохоронного законодавства.

Транспортування пестицидів та мінеральних добрив:

1. Не дозволяється перевозити пестициди та протруєне насіння разом із біологічними засобами захисту рослин, харчовими і кормовими продуктами та іншими вантажами, а також із людьми.

2. Доставку пилоподібних мінеральних добрив на поле з подальшим їх внесенням у ґрунт необхідно здійснювати на спеціальному транспортному засобі, обладнаному устаткуванням для вивантаження. Кузов транспортного засобу повинен бути без щілин і накритий брезентом. Перевозити аміачну селітру з іншими мінеральними добривами на одному транспортному засобі не дозволяється.

3. Не дозволяється транспортувати разом різні види пестицидів, хімічна взаємодія яких у разі порушення герметичності упаковки може спричинити займання.

4. Машини для внесення мінеральних добрив і пестицидів повинні мати попереджувальні написи про необхідність застосування операторами ЗІЗ і бути забезпечені санітарною інструкцією зі зберігання, транспортування й застосування пестицидів у сільському господарстві.

5. Манометри на обприскувачах, що працюють під тиском, попередньо повинні бути перевірені на точність показань.

6. Рідкі мінеральні добрива доставляються до місця їх внесення в ємкостях на вантажних автомобілях чи у транспортних бочках.

7. Після закінчення робіт по перевезенню та внесенню твердих мінеральних добрив усі робочі органи і ємкості розкидачів та кузови автомашин повинні бути очищені від залишків добрив і промиті водою. 

8. Після закінчення робіт по перевезенню та внесенню рідких добрив цистерни, баки та робочі органи машин повинні бути промиті гарячою водою або парою. Чищення і миття машин та інвентарю необхідно проводити на спеціально відведених майданчиках.

Застосування пестицидів та мінеральних добрив:

1. При застосуванні гербіцидів та пестицидів у полі необхідно пересвідчитись, що в зоні роботи агрегату та на прилеглих полях не працюють люди, а в разі виконання на цих полях агротехнічних операцій у подальшому витримати карантинні строки, які встановлені для певного виду пестицидів.

2. Обприскування проводять вранці і ввечері при найменших повітряних потоках, а у хмарну погоду – протягом світлого періоду доби.

3. У жарку погоду всі роботи з пестицидами необхідно проводити в ранкові години, у похмуру – протягом всього робочого дня.

4. Не дозволяється готувати розчини пестицидів безпосередньо в полі без засобів механізації.

5. Роботи, пов'язані з підготовкою мінеральних добрив до внесення у ґрунт, необхідно здійснювати за допомогою механізмів, оснащених пристроями для зниження пилоутворення.

6. Під час приготування сумішей і заправки машин мінеральними добривами й пестицидами у полі потрібно:

- пункти для заправки розміщувати з навітряного боку відносно до поля, що обробляється;

- заправні пункти укомплектовувати пересувними піддонами для змішування сухих мінеральних добрив;

- посівні агрегати повинні під’їжджати до заправних пунктів із навітряного боку;

- залежно від виду пестицидів та мінеральних добрив забезпечувати працівників, що обслуговують пункти заправки, засобами індивідуального захисту.

7. Внесення рідких мінеральних добрив у ґрунт повинно проводитись тільки спеціальними машинами. Перед початком роботи по внесенню рідких міндобрив ємності, трубопроводи, шланги, форсунки та інші деталі машин повинні бути старанно очищені, промиті та перевірені чистою водою на герметичність. Усі операції по заправці машин рідкими міндобривами повинні проводитись при закритій герметичній системі трубопроводів.

8. При одночасному внесенні добрив (або пестицидів) кількома агрегатами відстань між ними має бути не менше 50 м.

9. Необхідно пильнувати за справною роботою покажчика рівня рідини в ємкостях, щоб запобігти переливу робочого розчину під час заправки.

10. Завантаження обпилювачів потрібно здійснювати при вимкненому валу відбору потужності трактора.

11. Відкручувати з’єднання і форсунки для прочищення можна тільки при відсутності тиску в системі.

12. Механізовані роботи на полях, що оброблені пестицидами, незалежно від строків їхнього застосування, допускаються за наявності закритих кабін на тракторах і мобільно-транспортних агрегатах.

13. Строки проведення робіт на полях після оброблення встановлюють з урахуванням виду пестициду, норми витрати і гранично допустимої концентрації їх у повітрі робочої зони згідно з Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, та доповненнями до нього.

14. Поновлення робіт для інших пестицидів, які рекомендовані для дослідно-виробничого застосування, необхідно здійснювати не раніше, ніж через 48 годин.

15. При обробленні рослин сумішшю пестицидів строк відновлення робіт установлюють по компоненту з найбільшим значенням строку, збільшеним на 25 відсотків.

Зберігання пестицидів та мінеральних добрив:

1. Не допускається зберігання пестицидів навалом на підлозі складу без застосування піддонів і стелажів.

2. Вибір способу складування й типу піддонів проводиться з урахуванням фізико-хімічних властивостей пестицидів, виду тари та її розмірів.

3. При порушенні цілісності тари необхідно переупаковувати пестициди у спеціальних приміщеннях, забезпечених місцевою витяжною вентиляцією.

4. Склади пестицидів повинні відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні. 

5. Склади повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння відповідно до пестицидів, які у них зберігаються. Ззовні складів мають бути вивішені схеми розміщення пестицидів із зазначенням ЗІЗ і засобів пожежогасіння.

6. На території й у приміщенні складу вивішуються знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 «Кольори сигнальні і знаки безпеки».

7. Перебування працівників на складі допускається тільки на час приймання й видачі препаратів, а також для виконання спеціальних робіт.

8. Під час перебування на складі пестицидів (мінеральних добрив) не дозволяється:

- прийом їжі, пиття, куріння;

- робота без спецодягу та інших ЗІЗ;

- присутність сторонніх осіб, не зайнятих безпосередньо роботою на складі.

 

 

 

Вимоги безпеки під час обробітку ґрунту, сівби, садіння сільськогосподарських культур

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області інформує роботодавців та найманих працівників підприємств.

Весняно-польові роботи – це напружений етап річного циклу агропромислового виробництва. У цей час значно зростають обсяги та інтенсивність виконання відповідних технологічних операцій, пов’язаних із посівною кампанією, зокрема, зростає кількість осіб, що беруть участь у виробництві, збільшується кількість задіяної техніки та працівників, тривалість сільськогосподарських робіт протягом доби тощо. Усе це пов’язано із великою кількістю травмонебезпечних ризиків та об’єктивно збільшує вірогідність травматизму, особливо при недотриманні вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і внаслідок неналежної організації робіт. Тому Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нагадує роботодавцям та працівникам підприємств району, які задіяні у сільськогосподарському виробництві, про вимоги безпеки під час обробітку ґрунту, сівби, садіння сільськогосподарських культур.

Вимоги безпеки під час виконання робіт у сільськогосподарському виробництві регламентують Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 29.08.2018 № 1240, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 21.09.2018 за № 1090/32542 (НПАОП 01.0-1.02-18); Правила охорони праці під час технічного обслуговування та ремонту машин і обладнання сільськогосподарського виробництва, затверджені наказом Міністерства праці України від 30.11.2001 № 512 (НПАОП 01.41-1.01-01).

Під час обробітку ґрунту, сівби, садіння сільськогосподарських культур можуть діяти небезпечні і шкідливі виробничі фактори, що може призвести до нещасного випадку:

- зовнішні метеорологічні фактори (вітер, опади, гроза, сонячна радіація, низька або висока температура зовнішнього повітря, ожеледиця тощо);

- неправильні режими роботи технологічних систем;

- транспорт, що рухається;

- машини і механізми технологічних систем для обробітку ґрунту;

- рухомі агрегати і машини: причіпні (навісні) пристрої, робочі органи тощо;

- інженерні комунікації;

- устаткування, що працює під тиском;

- електрифіковане устаткування, інструмент і електропроводка;

- ручні роботи, що викликають фізичні і нервово-психічні перевантаження.

 

Вимоги безпеки під час обробітку ґрунту, сівби, садіння

1. Завантаження сівалок і садильних машин насінням, садильним матеріалом та добривами повинно бути механізованим. Ручне завантаження допускається лише за умови зупинення посівного або садильного агрегату та вимкнення двигуна трактора.

2. Машини повинні бути укомплектовані необхідними засобами для очищення робочих органів. Очищення або технологічне регулювання робочих органів на агрегаті, що рухається, або при працюючому двигуні забороняється.

3. Не дозволяється перебування працівників у кузові автомашини або тракторного причепа під час заповнення їх технологічним продуктом, а також під час транспортування продукту до місця складування.

4. Перед початком руху агрегату, ввімкненням гідросистеми або валу відбору потужності трактора необхідно подати сигнал (отримати зворотній сигнал, якщо агрегат обладнано засобами двосторонньої сигналізації), впевнитися, що це нікому не загрожує, і тільки після цього виконувати необхідні дії.

5. Заглиблення робочих органів повинно виконуватися тільки на ходу агрегату. Керувати робочими органами, а також переводити їх в робоче або транспортне положення необхідно тільки з кабіни трактора.

6. При роботі на тракторі з навісною машиною не дозволяється її піднімати з увімкненим валом відбору потужності і вмикати вал відбору потужності при транспортному положенні машини (знаряддя).

7. Зчеплення та навішування машин і обладнання на трактор необхідно виконувати удвох. Працівник, який здійснює зчеплення (навішування), не повинен стояти на шляху руху трактора, а зчеплення починати тільки після сигналу тракториста. З’єднувати причіпну сергу з причіпним пристроєм машин потрібно тільки при зупиненому тракторі і вимкненій передачі.

8. Не дозволяється залишати без нагляду ґрунтооброблювальний агрегат з увімкненим двигуном трактора. При тривалій зупинці агрегату необхідно його загальмувати, опустити робочі органи і вимкнути двигун.

9. При аварійній ситуації необхідно негайно зупинити агрегат, загальмувати й вимкнути двигун трактора.

10. В процесі роботи агрегату необхідно періодично перевіряти надійність причіпки (навіски) причіпної машини, кріплення і роботу робочих органів.

11. Заправляти машину, замінювати, регулювати й очищати робочі органи від зайвих предметів, земляних глиб, налиплого ґрунту і залишків рослин необхідно тільки при зупиненому агрегаті, опущених робочих органах та в рукавицях із застосуванням спеціальних засобів для очищення (скребки) при вимкненому двигуні трактора.

12. Сівальник під час виконання робіт повинен бути одягнений у спецодяг, спецвзуття, використовувати засоби індивідуального захисту (захисні окуляри, респіратор).

13. При виявленні вибухонебезпечних предметів (снарядів, мін, гранат тощо) всі роботи на ділянках повинні бути негайно призупинені, межі ділянки позначені попереджувальними знаками «Обережно! Небезпека вибуху». На ділянці повинна бути організована охорона, а в органи МНС необхідно негайно передати повідомлення.

14. На ділянках полів і доріг, над якими проходять повітряні лінії електропередач (ЛЕП), проїзд і робота машин дозволяється у разі, коли відстань від найвищої точки машини чи вантажу на транспортному засобі до проводу не менше:








Напруга ЛЕП, кВ

до 1

1–20

35–100

154

220

330

500

Відстань по горизонталі, м

1,5

2

4

5

6

7

9

Відстань по вертикалі, м

1

2

3

4

5

6

7

15. Під час обробітку ґрунту, сівби, садіння, забороняється:

- заміна, регулювання та очищення робочих органів машин при ввімкненому двигуні трактора;

- перебування людей у зоні можливого руху маркерів або навісних машин при розвороті машинно-тракторних агрегатів;

- одночасне обслуговування одним працівником двох або більше сівалок під час руху агрегату;

- заміна, очищення та регулювання робочих органів навісних машин і знарядь, які перебувають у піднятому стані, дозволено після вжиття заходів, що запобігають їх самовільному опусканню;

- експлуатація машин без передбачених конструкцією огорож рухомих елементів;

- підніматися або спускатись з машин під час їх руху;

- сівальнику працювати на навісних сівалках;

- сівальнику під час руху агрегату переходити з сівалки на сівалку, сидіти на насіннєвих ящиках, працювати при знятих огорожах, очищати руками робочі органи;

- ґрунтообробіток полів до виконання підготовчих робіт (вивезення каміння, засипання ям та інших перешкод; відбивання поворотних смуг).

 

 

Вимоги безпеки під час експлуатації сільськогосподарської техніки

1. Обладнання, під час експлуатації якого можливе виділення шкідливих речовин у повітря робочої зони, має бути обладнане місцевою вентиляцією. Пуск місцевої вентиляції має бути зблокований із пуском технологічного обладнання.

2. Вузли та елементи сільськогосподарських машин, що рухаються, обертаються та можуть становити небезпеку, мають бути огороджені захисними кожухами, які забезпечують безпеку працівників.

3. Не дозволяється:

- експлуатація несправних машини та обладнання;

- експлуатація сільськогосподарських тракторів без електростартерного запуску двигуна та з відсутньою або несправною системою блокування запуску двигуна за ввімкнутої передачі.

4. Зовнішні поверхні всіх захисних засобів, приводів і карданів повинні бути пофарбовані в жовтий сигнальний колір.

5. Сівалки, ґрунтооброблювальні та посадкові машини, що допущені до експлуатації, повинні мати:

- справне сидіння сівача, площадку або підніжну дошку й поручні;

- підніжну дошку шириною не менш 350 мм і запобіжні бортики висотою 100 мм;

- гладкі й надійно закріплені поручні на висоті 1 м, якщо конструкцією передбачене робоче місце;

- захисні огородження рухливих деталей приводних передач;

- підключені прилади двосторонньої сигналізації;

- надійне кріплення маркерів у транспортному положенні;

- надійне з'єднання сім'япроводів з коробками сівальних апаратів;

- захисне огородження робочих органів фрез ґрунтооброблювальних машин, що мають примусовий привід і під час роботи розташовані над поверхнею ґрунту;

- справні та надійно закріплені циліндри і шланги гідравлічної системи машини;

- захисне огородження карданних валів приводу машин.

Дотримання цих вимог безпеки збереже життя і здоров’я працівника.

 
 

Громадський контроль за додержанням законодавства

про охорону праці у разі відсутності профспілки

 

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області інформує роботодавців та найманих працівників підприємств.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці є складовою системи правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Питання створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі безпечних і нешкідливих умов праці відповідно до нормативно-правових актів, захист прав та законних інтересів працівників у галузі охорони праці, надання їм практичної допомоги у вирішенні цих питань, а також здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці є головним напрямом діяльності професійних спілок. Адже від того, як буде облаштовано робоче місце, якою мірою воно відповідає вимогам безпеки, санітарії, гігієни, залежить не тільки здоров’я, а часом і життя працівника.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про охорону праці» громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

У разі відсутності професійної спілки відповідно до статті 42 Закону України «Про охорону праці» на підприємствах, в установах та організаціях (далі – підприємства), незалежно від форм власності та виду їх діяльності, для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці обираються уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці (далі – уповноважені з питань охорони праці).

Вимоги до діяльності уповноважених з питань охорони праці визначаються Типовим положенням про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці (далі – Типове положення), затвердженим наказом Держгірпромнагляду від 21.03.2007 № 56 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.04.2007 за № 316/13583 (НПАОП 0.00-4.11-07).

На підставі Типового положення та з урахуванням специфіки виробництва опрацьовується Положення про діяльність уповноважених з питань охорони праці, яке у подальшому затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства.

Уповноважені з питань охорони праці обираються простою більшістю голосів, відкритим голосуванням та на строк, визначений загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, з числа досвідчених та ініціативних працівників. Їх чисельність визначається загальними зборами (конференцією) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі.

Уповноваженим з питань охорони праці не може бути обраний працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за забезпечення безпечних та здорових умов праці.

Уповноважені з питань охорони праці в місячний термін після обрання за рахунок роботодавця проходять навчання з питань охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

Методичну допомогу в роботі уповноважених з питань охорони праці надає служба охорони праці підприємства.

Уповноважені з питань охорони праці не рідше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу, яким вони були обрані.

Відповідно до своїх функціональних обов’язків уповноважені з питань охорони праці з метою створення безпечних і здорових умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:

- відповідністю умов праці на робочих місцях нормативно-правовим актам з охорони праці;

- безпекою технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва;

- станом засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, санітарно-побутовими умовами, станом аварійної і пожежної сигналізації, шляхів евакуації тощо;

- забезпеченням працюючих спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, мийними і знешкоджувальними засобами, організацією питного режиму;

- проведенням навчання, інструктажів та перевірки знань працівників з охорони праці;

- проходженням працівниками попереднього та періодичних медичних оглядів;

- використанням праці жінок, неповнолітніх та осіб з інвалідністю;

- безоплатним забезпеченням працівників нормативно-правовими актами з охорони праці та додержанням працівниками в процесі роботи вимог цих нормативно-правових актів;

- своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків і професійних захворювань;

- виконанням наказів, розпоряджень, заходів з питань охорони праці, в тому числі заходів з усунення причин нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, зазначених в актах розслідування;

- наявністю і станом наочних засобів пропаганди та інформації з охорони праці на підприємстві.

 

Уповноважені з питань охорони праці беруть участь у:

- опрацюванні відповідного розділу колективного договору (угоди) з питань охорони праці;

- опрацюванні комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму і професійних захворювань;

- розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- розгляді небезпечної для життя чи здоров'я працівника виробничої ситуації або для оточуючих працівників, виробничого середовища чи довкілля у разі відмови працівника виконувати з цих причин доручену йому роботу;

- розгляді, за необхідності, посадовими особами листів, заяв та скарг з питань охорони праці працівників відповідного трудового колективу;

- підготовці та проведенні громадських оглядів, конкурсів, рейдів з питань охорони праці.

Уповноважені з питань охорони праці мають право:

- безперешкодно перевіряти стан охорони та гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів з охорони праці на об'єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого його обрав;

- вносити роботодавцю обов'язкові для розгляду пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки та гігієни праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій;

- звертатися по допомогу до органу державного нагляду в разі, якщо вони вважають заходи роботодавця з охорони праці недостатніми;

- вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці в разі виникнення загрози життю або здоров'ю працівників;

- вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;

- бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства в разі її створення.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

У своїй діяльності уповноважені з питань охорони праці керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з питань охорони праці, статутом (положенням) підприємства та Положенням про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, яке діє в межах підприємства.

Будь-які законні інтереси працівників у зв'язку із виконанням ними обов'язків уповноважених з питань охорони праці не можуть бути обмежені. Їхнє звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Уповноважений з питань охорони праці може бути відкликаний до закінчення терміну своїх повноважень у разі незадовільного їх виконання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу.

 

Правила охорони праці на автомобільному транспорті

 

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області інформує роботодавців та найманих працівників підприємств.

12.12.2019 у комунальному опорному закладі «Великочернігівська спеціалізована школа Станично-Луганського району Луганської області» стався нещасний випадок зі смертельним наслідком. Смертельну травму отримав громадянин П., водій шкільного автобуса під час проведення перевірки технічного стану автобуса ПАЗ 32053-07.

Нещасний випадок стався за таких обставин:

Між директором навчального закладу та керівником одного із промислових підприємств с. Велика Чернігівка була досягнута усна домовленість про можливість проведення технічного обслуговування та огляду автобуса на оглядовій канаві, яка розташована на території цього промислового підприємства, оскільки у навчальному закладі відсутнє приміщення (навіс) для технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, оглядова канава або естакада для огляду транспортного засобу. Громадянин П. приїхав на оглядову канаву, яка на цей час була зайнята іншим транспортним засобом, і прийняв рішення провести огляд технічного стану автобуса на платформі гідравлічного автомобільного розвантажувача, який встановлено на занедбаній території колишнього зернопереробного комплексу. Приїхавши на це місце, водій заїхав на металеву настановну платформу гідравлічного автомобільного розвантажувача з кутом заїзду 9 градусів, зупинив двигун, встановив важіль перемикання передач у нейтральне положення, загальмував автомобіль стоянковим гальмом, проте не вжив достатніх заходів проти самовільного руху автобуса. Громадянин П., не встановивши транспортний засіб на рівній поверхні, не підклавши під колеса упорні колодки (підклав під ліве заднє колесо випадковий камінь), не встановивши домкрат на рівну неслизьку поверхню та не підклавши під його основу міцну дерев’яну підставку площею не менше 0,1 м2 або дошку, не встановивши підставки (козелки) під вивішені частини автобуса, заліз під задню частину автобуса та розпочав візуально оглядати підвіску автобуса. У цей час автобус почав самовільний рух назад, внаслідок чого громадянин П. отримав травми, не сумісні з життям.

Причинами нещасного випадку комісія з розслідування визначила організаційні причини:

- допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці;

- неякісне розроблення, недосконалість інструкцій з охорони праці;

- порушення вимог безпеки під час експлуатації автомобільного транспорту загального користування.

Порушення вимог законодавства з охорони праці, які призвели до нещасного випадку, були як з боку посадових осіб у вигляді недоліків під час навчання безпечному виконанню робіт, так і з боку потерпілого (водія), який порушив вимоги безпеки під час експлуатації автомобільного транспорту загального користування. Насамперед, йдеться про неналежний допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці; неякісне розроблення, недосконалість інструкцій з охорони праці та невжиття заходів проти самовільного руху автобуса перед вивішуванням частини автобуса підйомним механізмом (домкратом).

Роботи з технічного обслуговування та перевірки технічного стану транспортних засобів пов’язані із великою кількістю травмонебезпечних ризиків, тому Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нагадує роботодавцям та працівникам підприємств району, які здійснюють експлуатацію власних вантажних автомобілів, автобусів, причепів та напівпричепів (далі – транспортні засоби) про вимоги безпеки під час технічного обслуговування та перевірки технічного стану транспортних засобів.

Вимоги безпеки під час технічного обслуговування та перевірки технічного стану транспортних засобів регламентуються Правилами охорони праці на автомобільному транспорті, затвердженими наказом МНС України від 09.06.2012 № 964, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 01.08.2012 за № 1299/21611 (НПАОП 0.00-1.62-12); вимогами Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України 05.08.2008 № 974, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2008 за № 794/15485, та Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 № 102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 за № 268/2708.

Під час виконання робіт із технічного обслуговування та перевірки технічного стану транспортних засобів можуть мати місце небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

1. Наїзди автомобілів на працівників.

2. Падіння вивішених частин транспортних засобів при технічному обслуговуванні та перевірці технічного стану підвіски, коліс, мостів тощо.

3. Наїзди автомобілів: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в’їзді (виїзді) у зону перевірки технічного стану, руху на оглядовій канаві та конвеєрі.

4. Падіння перекидної кабіни вантажного автомобіля.

5. Падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструменту.

6. Падіння працівників на поверхні, з висоти (буфера, драбини, естакади, площадок) в оглядову канаву.

7. Напруженість праці через вимушену робочу позу в оглядовій канаві.

8. Падіння кузова автомобіля-самоскида при технічному обслуговуванні та ремонті гідропідйомника.

9. Термічні фактори (пожежі при зливанні пально-мастильних матеріалів з автомобілів, митті ними деталей, вузлів, агрегатів, зберіганні та залишенні їх на робочих місцях).

10. Осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шкворнів, пальців, підшипників, валів, вісей, при рубанні металу.

11. Вміст у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вуглеводнів аліфатичних граничних тощо).

12. Знижена температура повітря у холодний період року.

13. Недостатнє освітлення.

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нагадує роботодавцям та працівникам підприємств району про вимоги безпеки під час технічного обслуговування та перевірки технічного стану транспортних засобів:

1. Технічне обслуговування та перевірка технічного стану транспортних засобів проводяться на спеціально відведених дільницях, робочих місцях (постах), які оснащені необхідним устаткуванням, пристроями, інструментом, приладами згідно з нормативно-технологічною документацією.

2. При виявленні несправностей, поломок і пошкоджень контролер (механік) технічного стану транспортних засобів робить відповідний запис у журналі перевірки технічного стану транспортних засобів, дає вказівку водію про направлення транспортного засобу в зону ремонту або очікування ремонту, а також інформує роботодавця для забезпечення виконання необхідних операцій з ремонту і технічного обслуговування такого транспортного засобу.

3. В’їзд (виїзд) у приміщення і постановка транспортних засобів на пости технічного обслуговування та перевірки технічного стану транспортних засобів здійснюються з дозволу та під керівництвом відповідальної особи – майстра (начальника дільниці).

4. Пуск двигуна та зрушення транспортного засобу з місця, його в’їзд і виїзд з виробничих приміщень слід проводити за умови забезпечення безпеки працівників.

5. Переміщення транспортних засобів з поста на пост допускається тільки після подання сигналу (звукового, світлового).

6. Під час проведення робіт на постах технічного обслуговування та перевірки технічного стану транспортних засобів, діагностики автомобілів з працюючим двигуном повинні застосовуватись пристрої (шланги) для відведення відпрацьованих газів, які необхідно підключити до загальної системи вентиляції.

7. Працівники, які проводять технічне обслуговування та перевірки технічного стану транспортних засобів, агрегатів, вузлів та деталей, повинні забезпечуватись справним інструментом та пристроями, що відповідають вимогам безпеки.

8. Перед початком роботи слід перевірити весь інструмент, несправний інструмент необхідно замінити.

9. Пристрої та інструменти, необхідні для виконання робіт, повинні використовуватись за призначенням, їх слід розміщувати у легкодоступних місцях таким чином, щоб виключити можливість випадкового переміщення або падіння.

10. Перевірка технічного стану проводиться при непрацюючому двигуні та загальмованих колесах. Виняток із цього правила складають випадки випробування гальм та рульового керування.

11. Після постановки транспортного засобу на пост технічного обслуговування або перевірки технічного стану (без примусового переміщення) необхідно обов’язково зупинити двигун, установити важіль перемикання передач (контролера) у нейтральне положення, загальмувати автомобіль стоянковим гальмом, а під колесо з обох боків підкласти упорні колодки. На рульове колесо повинна бути вивішена табличка з написом «Двигун не запускати – працюють люди!». На транспортних засобах, що мають дублюючі пристрої для запуску двигуна, аналогічна табличка повинна бути вивішена і біля цього пристрою.

12. Перед вивішуванням частини автомобіля (причепа, напівпричепа) підйомними механізмами (домкратами, наканавними пересувними підйомниками, талями тощо), крім стаціонарних, необхідно спочатку встановити транспортний засіб на рівній поверхні, зупинити двигун, увімкнути знижену передачу, загальмувати транспортний засіб стоянковим гальмом, підставити під колеса, що не підіймаються, упорні колодки, в автобуса перевірити стан опорної площадки кузова.

13. Під час вивішування частини транспортного засобу плунжер домкрата (наканавного пересувного підйомника) або надставка до нього повинні бути встановлені у місцях, які зазначено в технологічній документації, документації з експлуатації транспортних засобів. Домкрат треба встановлювати на рівну неслизьку поверхню. У разі неміцного ґрунту під основу домкрата необхідно підкласти міцну дерев’яну підставку площею не менше 0,1 м2 або дошку.

14. Під вивішені частини транспортного засобу за допомогою домкратів (пересувних наканавних підйомників, талей тощо) для огляду, виконання технічних робіт та ремонту повинні бути встановлені підставки (козелки). Підставки (козелки) під вивішені частини транспортного засобу повинні встановлюватися у місцях, які зазначено в технологічній документації, документації з експлуатації транспортного засобу.

15. Огляд пневморесор автобусів необхідно виконувати на спеціально облаштованих для цього оглядових канавах, обладнаних пересувними наканавними підйомниками, або на стаціонарних підйомниках.

16. Під час підіймання перекидної кабіни для технічного обслуговування та перевірки технічного стану систем автомобіля вона повинна бути надійно зафіксована.

17. Огляд, технічне обслуговування, заміна підйомного механізму кузова автомобіля-самоскида, самоскидного причепа або доливання в нього масла повинні проводитися після встановлення під піднятий кузов спеціального додаткового упору, що виключає можливість падіння або довільне опускання кузова.

18. Входити в оглядову канаву для перевірки технічного стану транспортних засобів та виходити з неї необхідно через тунель, розташований збоку від проїзду.

19. Автомобіль на оглядовій канаві повинен бути встановлений так, щоб був вільним не тільки основний, але і запасний вихід.

20. Для роботи попереду та позаду автомобіля і для переходу через оглядову канаву необхідно користуватися перехідними містками.

21. Особи, зайняті на роботах із перевірки технічного стану, технічного обслуговування транспортних засобів, повинні використовувати засоби індивідуального захисту.

22. Особи, які проводять перевірку технічного стану, обслуговування та ремонт транспортних засобів на оглядових канавах, підйомниках та естакадах, повинні працювати у захисних касках.

23. За потреби виконання робіт під автомобілем, що розташований поза межами оглядової канави, підйомника, естакади, працівники повинні забезпечуватися і користуватися лежаками.

24. На контрольно-технічному пункті повинен бути затверджений роботодавцем Перелік робіт із підвищеною небезпекою.

25. Забороняється перебування сторонніх людей на робочих місцях, де виконуються роботи з підвищеною небезпекою.

Під час технічного обслуговування та перевірки технічного стану транспортних засобів забороняється:

- виконувати будь-які роботи на автомобілі (причепі, напівпричепі), який вивішений тільки на одних підйомних механізмах (домкратах, наканавних пересувних підйомниках, талях тощо);

- підкладати під вивішені частини автомобіля (причепа, напівпричепа) замість підставок (козелків) диски коліс, цеглу та інші випадкові предмети;

- установлювати домкрат на випадкові предмети або підкладати їх під плунжер домкрата;

- знімати і ставити ресори на транспортні засоби всіх конструкцій і типів без попереднього їх розвантаження від маси кузова шляхом вивішування кузова з установленням підставок (козелків) під нього або раму автомобіля;

- проводити обслуговування та перевірки технічного стану автомобілів при працюючому двигуні, за винятком окремих видів робіт, технологія проведення яких вимагає запуску двигуна;

- підіймати (вивішувати) автомобіль за буксирні пристрої (гаки) шляхом захоплення їх тросами, ланцюгами або гаком підйомного механізму;

- підіймати (навіть короткочасно) вантажі масою більше, ніж це зазначено на табличці цього підйомного механізму;

- оглядати, поправляти, ремонтувати пневморесору, якщо працівник перебуває між кузовом автобуса і колесом;

- знімати, встановлювати і транспортувати агрегати при зачалюванні їх тросами або канатами без спеціальних захватів;

- підіймати вантаж при косому натягу троса або ланцюгів;

- залишати інструмент і деталі на автомобілі (рамі, агрегатах, підніжках, капоті тощо), краях оглядової канави;

- підіймати кабіну з несправним запірним механізмом, упором-обмежувачем, страхувальним пристроєм;

- запускати двигун автомобіля на постах технічного обслуговування та ремонту працівникам, які не мають на це права;

- запускати двигун та переміщати автомобіль при піднятому кузові;

- проводити оглядові роботи під піднятим кузовом автомобіля-самоскида, самоскидного причепа без попереднього його звільнення від вантажу.

Дотримання цих вимог безпеки збереже життя і здоров’я працівника.

 

 

Охорона праці для сторожів у зимовий період

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області інформує роботодавців та найманих працівників нашого регіону.

Будь-який власник зацікавлений у збереженні належних йому матеріальних цінностей, особливо це питання актуальне для суб’єктів господарювання. Тому кожне підприємство, установа, організація змушені вдаватися до різних заходів, спрямованих на забезпечення збереження майна. Одним із найбільш поширених серед них є взяття на роботу сторожів. Професійна назва відповідної посади визначається Державним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, а саме: «сторож»; код професії – 9152.

Оскільки виконання завдань та обов’язків сторожа часто пов’язане із великою кількістю травмонебезпечних ризиків, то не буде зайвим нагадати про питання безпеки під час охорони державної чи приватної власності, особливо у зимовий період.

Щорічно в осінньо-зимовий період відбувається збільшення кількості нещасних випадків із сторожами, а іноді і їх загибель, особливо під час вечірніх, нічних чергувань та у вихідні дні. Основними причинами травмування або загибелі сторожів у цей період року є падіння на території підприємств під час обходу та огляду об’єктів, порушення ними трудової та виробничої дисципліни, вимог інструкцій з охорони праці, що обумовлено вживанням спиртних напоїв у робочий час і на робочому місці, необережне поводження з вогнем, використання саморобних електричних пристроїв.

До створення передумов щодо порушення цією категорією працівників вимог трудової та виробничої дисципліни, інструкцій з охорони праці й пожежної безпеки та до збільшення кількості нещасних випадків із сторожами, особливо у зимовий період, належать: низька вимогливість, відсутність постійного контролю з боку посадових осіб підприємства за виконанням працівниками своїх службових обов'язків під час несення чергувань, незастосовування такого заходу, як організація оперативного (раптового) контролю за дотриманням сторожами трудової та виробничої дисципліни, вимог інструкцій з охорони праці, правил внутрішнього трудового розпорядку, особливо під час несення вечірніх, нічних чергувань і у вихідні дні; прийняття сторожами під час виконанням своїх службових обов'язків не досить обміркованих рішень, пов’язаних із питаннями особистої безпеки та здоров’я; свідоме недотримання вимог безпеки праці: тобто недотримання вимог, встановлених законодавчими актами, правилами та інструкціями, виконання яких забезпечує безпечні умови праці та регламентує поведінку працівника.  

Отже, звертаємо увагу як роботодавців, так і  відповідних посадових осіб з питань охорони праці, що з метою профілактики недопущення травматизму, для підвищення рівня безпеки праці працівників, що здійснюють охорону об'єктів будь-якої форми власності в осінньо-зимовий період, доцільно вжити таких заходів:

  • забезпечити ефективний оперативний (не рідше 2 разів на тиждень) контроль за

дотриманням сторожами трудової та виробничої дисципліни, вимог інструкцій з охорони праці, особливо під час несення вечірніх, нічних чергувань і у вихідні дні;

- у випадку виявлення вживання сторожами спиртних напоїв у робочий час і на робочому місці, а також у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння забезпечити негайне відсторонення їх від роботи відповідно до встановленого на підприємстві порядку;

- переглянути інструкції з охорони праці для сторожів, у яких вони мають бути ознайомлені з порядком дій на випадок виявлення пожежі, правилами користування первинними засобами пожежогасіння та прийомами гасіння пожеж, діями в інших екстремальних ситуаціях;

- провести відповідні інструктажі з питань охорони праці та пожежної безпеки з урахуванням особливостей зимового періоду;

- по закінченню проведення усіх видів інструктажів з питань охорони праці на робочому місці шляхом усного опитування перевіряти їх знання вимог безпеки під час виконання службових обов’язків, експлуатації устаткування, машин, механізмів, правил пожежної безпеки, правил поводження на території підприємства і за необхідності поза її територією;

- не допускати сторожів до виконання робіт без проведення навчання, інструктажу й перевірки знань із безпечного виконання робіт;

- забезпечити дотримання працівниками графіків змінності, а також режиму праці й відпочинку для сторожів;

- контролювати прийом і передачу змін із записом у відповідному журналі;

- заборонити куріння сторожів поза спеціально відведеними для цього місцями, а також самовільне облаштування місць для відпочинку та сну;

- не допускати експлуатацію нагрівальних приладів з відкритою спіраллю, а також приладів, які не мають інструкції з їх безпечної експлуатації, у приміщеннях для сторожів;

- у зимовий період пішохідні доріжки своєчасно прибирати від снігу і льоду та посипати спеціальною сумішшю для запобігання падінням та травмуванню працівників під час огляду території;

- сходи на входах до приміщень, де встановлена облицювальна плитка, встелити спеціальною доріжкою або гумовими смужками;

- розробити безпечні маршрути руху сторожів територією та об’єктами підприємства в осінньо-зимовий період під час перевірки цілісності об’єктів, що охороняються;

- розробити додаткові вдосконалені запобіжні заходи щодо неможливості потрапляння на територію підприємств знайомих або родичів сторожа під час виконання ним своїх службових обов'язків особисто у нічний час та у вихідні дні;

- провести аналіз організації роботи зі здійснення охорони об'єктів, а саме:

  • наявність розробленої схеми руху сторожів;

  • забезпечення сторожів в повному обсязі спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту;

  • наявність планів ліквідації аварійних та небезпечних ситуацій;

  • достатність освітлення об’єктів охорони, забезпечення сторожів ліхтарями;

  • наявність справних засобів зв’язку;

  • наявність на робочому місті сторожа переліку номерів телефонів представників адміністрації підприємства, чергового місцевого відділу поліції, чергового місцевої Державної служби України з надзвичайних ситуацій, чергового аварійної служби газу тощо.

Важливим чинником попередження випадків виробничого травматизму цієї категорії працівників є особисте відповідальне ставлення до власного життя та власної безпеки, свідоме дотримання вимог безпеки на виробництві.

 

 

До уваги роботодавців: все, що необхідно знати про проведення медичних оглядів працівників певних категорій

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області доводить до відома роботодавців, що наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246, зареєстрованим в міністерстві юстиції України 23.07.2007 за №846/14113 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 №107), затверджений Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі – Порядок).

Порядок визначає процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов’язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

 Метою проведення попереднього медичного огляду під час прийняття на роботу є: визначення стану здоров’я працівника і реєстрації вихідних об’єктивних показників здоров’я та можливості виконання без погіршення стану здоров’я професійних обов’язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу; виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

Періодичні медичні огляди проводяться з метою:

- своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;

- забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- розробки індивідуальних та групових лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику;

- проведення відповідних оздоровчих заходів.

Лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці щорічно за заявкою роботодавця (його представника), за участю представника первинної профспілкової організації або уповноваженої працівниками особи визначає категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, та до 1 грудня складає Акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду за формою, зазначеною у додатку 1 до Порядку.

При визначенні категорії працівників враховується назва шкідливих та небезпечних факторів і № пункту та підпунктів Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників, а також назва робіт і № пункту та підпунктів Переліку робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників

На підставі Акту визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, роботодавець складає протягом місяця у чотирьох примірниках поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам, за формою, зазначеною у додатку 2 до Порядку, на паперовому та електронному носіях, погоджує їх лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці. Один примірник списку залишається на підприємстві (у відповідальної за організацію медогляду посадової особи), другий - надсилається до закладу охорони здоров’я, третій - до територіального органу Держпраці, четвертий - до робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець повинен укласти або вчасно поновити договір з закладом охорони здоров’я та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду. Графа списку працівників, яка стосується фаху лікарів, які беруть участь у проведенні медичних оглядів, переліку необхідних лабораторних, функціональних та інших досліджень, заповнюються комісією закладу охорони здоров’я, що проводить медичний огляд.

Під час прийняття на роботу, в разі переведення на іншу важку роботу, роботу із шкідливими чи небезпечними умовами праці роботодавець повинен видати направлення на обов’язковий попередній медичний огляд працівника за формою, зазначеною у додатку 3 до Порядку.

Періодичність проведення медичних оглядів, фах лікарів, які беруть участь у їх проведенні, перелік необхідних лабораторних, функціональних та інших досліджень, медичні протипоказання допуску до виконання робіт, пов’язані із впливом виробничих факторів, визначені в Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведеному в додатку 4 до Порядку, та Переліку робіт, для виконанні яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведеному в додатку 5 до Порядку.

Для проходження медичного огляду працівник повинен пред’явити комісії, яка проводить медичний огляд (далі – комісія), паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, та Медичну карту амбулаторного хворого; при попередньому медогляді – направлення на обов’язковий попередній медичний огляд працівника.

При вирішенні питання про придатність до роботи конкретного працівника при попередньому (під час прийняття на роботу) медогляді комісія керується медичними протипоказаннями, визначеними в Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Переліку робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Переліку загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу, наведеному в додатку 6 до Порядку.

Питання придатності до роботи в кожному окремому випадку вирішується індивідуально з урахуванням особливостей функціонального стану організму (характеру, ступеня прояву патологічного процесу, наявності хронічних захворювань), умов праці та результатів додаткових методів обстеження.

Кожен лікар, який бере участь в обстеженні пацієнта, дає висновок щодо стану здоров’я працівника, підтверджує його особистим підписом та особистою печаткою, бере участь в остаточному обговоренні придатності обстежуваної особи до роботи в обраній професії та в разі необхідності визначає лікувально-оздоровчі заходи.

Результати попереднього (періодичних) медичного огляду працівників і висновок комісії про стан здоров’я заносяться до Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду, де зазначаються скарги працівника на стан здоров’я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника працювати за своєю професією, а також заносяться до Медичної картки амбулаторного хворого за формою 025/о.

Картка працівника зберігається у закладі охорони здоров’я, що проводить медичний огляд на підставі укладеного договору з роботодавцем протягом трудової діяльності працівника, а копія Картки працівника зберігається в архіві закладу охорони здоров’я, що проводив медичний огляд, протягом 15 років після звільнення працівника.

За результатами періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їх закінчення) комісія оформляє Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників у шести примірниках, один примірник залишається у закладі охорони здоров’я, що проводив медогляд, інші надаються роботодавцю, представнику профспілкової організації або вповноваженій працівниками особі, профпатологу, територіальному органу Держпраці, робочому органу виконавчої дирекції Фонду.

На роботодавця покладено наступні функції по організації проведення медичних оглядів:

- організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду;

- під час укладання трудового договору інформує працівника під підписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору; працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я; до виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи;

- погоджує план-графік проведення медичних оглядів закладами охорони здоров’я;

- забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження;

- здійснює контроль за проведенням медоглядів у строки, погоджені з закладами охорони здоров’я, призначає відповідальних осіб за організацію медогляду;

- відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров’я;

- забезпечує проведення відповідних оздоровчих заходів Заключного акту у повному обсязі та усуває причини, що призводять до професійних захворювань (отруєнь);

- забезпечує за свій рахунок позачерговий медичний огляд за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці; за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дає змоги йому виконувати свої трудові обов’язки;

- притягує працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, та відстороняє його від роботи без збереження заробітної плати;

- приймає на роботу неповнолітніх лише після попереднього медичного огляду.

Під час розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) копії документів про проходження потерпілим попереднього та періодичного медичних оглядів є складовими матеріалів розслідування.

Відомості щодо проходження потерпілим медичних оглядів і професійного відбору вносяться до акту за формою Н-1 відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій.

 

 

Підготовлено відділом профілактики страхових випадків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, тел. (06452) 5-03-60

 

 

Освітлення виробничих приміщень

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області інформує.

Освітлення – використання світлової енергії сонця і штучних джерел світла для забезпечення зорового сприйняття навколишнього світу.

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світлу відводиться одне із найважливіших місць. Вісімдесят відсотків інформації навколишнього світу людина отримує через органи зору. Якість інформації залежить від освітлення. Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників належать: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість. До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість.

Недостатня або надмірна освітленість, нерівномірність освітлення в полі зору, пульсація світла, зміна кольорів освітлюваних предметів викликають втому зору і загальну втомлюваність; надмірна яскравість джерел світла може спричинити головний біль, різь в очах, розлад гостроти зору; світлові відблиски – тимчасове засліплення; брудні вікна і світильники знижують освітленість. Лампи, що сліплять, блиск від них або різка тінь можуть викликати повну втрату орієнтації працюючого. Усі ці обставини є потенційними чинниками ризику настання нещасних випадків або виникнення професійних захворювань.

Отже, раціональне освітлення виробничих приміщень і робочих місць є одним із найважливіших заходів виробничої санітарії.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати таким вимогам:

  • створення на робочій поверхні освітленості, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

  • відсутність засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що є в полі зору;

  • забезпечення достатньої рівномірності та постійності рівня освітленості у виробничих приміщеннях з метою уникнення частої переадаптації органів зору;

  • відсутність на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

  • достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

  • надійність і простота освітлення в експлуатації, економічність та естетичність.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, що здійснюється через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення. На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають такі чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення, глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як зсередини, так і ззовні приміщення.

Штучне освітлення використовується у тих випадках, коли освітленість для забезпечення належних умов роботи, проходу людей, транспортування недостатня в такий час доби, або природне освітлення відсутнє (приміщення без вікон, фотолабораторії тощо).

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також якщо необхідно створити певний або змінний в процесі роботи напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виникнення випадків виробничого травматизму та професійної захворюваності.

Для місцевого освітлення робочих місць слід використовувати світильники з відбивачами, що не просвічуються. Світильники повинні розташовуватися так, щоб їх елементи, які світяться, не потрапляли в поле зору працюючих на освітленому робочому місці і на інших робочих місцях.

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень у темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи й одночасно враховувати економічні показники. Освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується ДБН В.2.5-28:2018 «Природне і штучне освітлення», які затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.10.2018 № 264 та почали діяти з 01 березня 2019 року, і визначається в основному характеристикою зорової роботи (таблиця 5.1 – Вимоги до освітлення приміщень виробничих підприємств). Норми мають міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих галузей промисловості. У ДБН В.2.5-28:2018 «Природне і штучне освітлення» вісім розрядів зорової роботи, з яких перші сім характеризуються розмірами об’єкта розрізнення. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа для робіт найвищої точності), а найменша – 400 лк (розряд Vа для робіт малої точності).

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов’язковим для всіх виробничих приміщень.

Аварійне освітлення призначається для продовження робіт там, де у випадку відсутності робочого освітлення може порушуватися технологія, виникнути небезпека вибуху, пожежі, отруєння людей, наприклад: компресорні, котельні, пічні відділення тощо. Найменша освітленість робочих поверхонь при ньому повинна становити 5 % від робочого освітлення, але не менше 2 лк у приміщенні й 1 лк на території підприємства.

Евакуаційне освітлення передбачене для безпечної евакуації людей із приміщень у місцях, небезпечних для проходу, сходових клітках, а також на шляху евакуації людей із приміщення або території. Це освітлення повинно забезпечувати освітленість 0,5 лк на підлозі або східцях і 0,2 лк на землі. Для цього застосовуються світильники аварійного освітлення.

Освітлення шляхів евакуації в приміщеннях або місцях виконання робіт поза будинками має бути:

  • перед кожним евакуаційним виходом;

  • у коридорах і проходах по шляхах евакуації;

  • у місцях зміни (перепаду) рівня підлоги або покриття;

  • на сходах кожен марш повинен бути освітлений прямим світлом, особливо верхня і нижня сходинка;

  • у зоні кожної зміни напрямку шляху;

  • на перетині проходів і коридорів;

  • перед кожним пунктом медичної допомоги;

  • у місцях розміщення засобів екстреного зв’язку;

  • у місцях розміщення первинних засобів пожежогасіння;

  • у місцях розміщення плану евакуації;

  • зовні перед кожним кінцевим виходом із будівлі.

Охоронне освітлення призначають вздовж території в нічний час, або чергове в приміщенні. Для цього виділяють частину світильників робочого або аварійного освітлення, які забезпечують освітленість на рівні землі або підлоги не менше 0,5 лк.

Чергове освітлення призначене у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.

 

Проведення шиномонтажних робіт без загрози для життя

Шиномонтажні роботи пов’язані із великою кількістю травмонебезпечних ризиків, тому Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нагадує роботодавцям та працівникам підприємств району, які здійснюють експлуатацію власних вантажних автомобілів, автобусів, причепів та напівпричепів про вимоги безпеки під час виконання шиномонтажних робіт.

Відповідно до Переліку робіт із підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), роботи з монтажу, демонтажу й накачування шин автотранспортних засобів належать до робіт із підвищеною небезпекою. Усі працівники, які виконують роботи з підвищеною небезпекою, відповідно до п. 4.1 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), повинні проходити спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці в порядку, визначеному вимогами цього Типового положення.

Забороняється допускати до роботи працівників, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Вимоги безпеки під час виконання шиномонтажних робіт регламентуються Правилами охорони праці на автомобільному транспорті, затвердженими наказом МНС України від 09 липня 2012 року № 964, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 01 серпня 2012 року № 1299/21611 (НПАОП 0.00-1.62-12).

При виконанні шиномонтажних робіт можуть мати місце такі небезпечні і шкідливі виробничі фактори, дія яких може призвести до нещасного випадку:

- виліт замкового кільця при накачуванні чи підкачуванні шини;

- розрив покришки при накачуванні шини;

- падіння вивішеної частини автомобіля;

- самовільний рух автомобіля;

- падіння робітників при відкручуванні чи закручуванні гайок кріплення коліс;

- падіння колеса чи шини;

- ураження електричним струмом;

- знижена температура повітря в холодний період року.

Вимоги безпеки під час виконання шиномонтажних робіт:

1. Проведення шиномонтажних робіт повинно здійснюватися на спеціально відведеній ділянці (посту), яка оснащена устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.

2. Накачування та підкачування знятих із транспортних засобів шин в умовах підприємства повинно виконуватись тільки у запобіжних клітях (пристроях) або з використанням інших запобіжних пристроїв, що перешкоджають вильоту кілець та травмуванню працюючих при розриві шини.

3. При накачуванні шин у дорожніх умовах необхідно використовувати переносні запобіжні пристрої, запобіжну вилку відповідної довжини та міцності або покласти колесо замковим кільцем униз.

4. Перед зняттям колеса необхідно перевірити положення замкового кільця, послабити затягнення гайок, автомобіль вивісити на спеціальному підйомнику або за допомогою іншого підйомного механізму. В останньому випадку під колес, які не піднімаються, необхідно поставити спеціальні упори (колодки), а під вивішену частину автомобіля – спеціальні підставки (козелки).

5. Перед демонтажем шини (з диска колеса) повітря із камери повинно бути повністю випущене. Демонтаж шини повинен виконуватися на спеціальному стенді або за допомогою зйомного пристрою. Монтаж та демонтаж шин на лінії необхідно проводити монтажним інструментом.

6. Накачування шин слід здійснювати у два етапи: спочатку до тиску 0,05 МПа з перевіркою положення замкового кільця, а потім, переконавшись, що кромка кільця розташована під бортом шини, – до максимального тиску, встановленого інструкцією. У разі виявлення неправильного положення замкового кільця необхідно випустити повітря з шини, що накачується, поправити положення кільця, а потім повторити раніше вказані операції. При повторному неправильному положенні замкового кільця його необхідно замінити.

7. Підкачування шин без демонтажу слід проводити, якщо тиск повітря в них знизився не більше, ніж на 40 % від норми, і є впевненість, що правильність монтажу не порушена.

8. Перед монтажем шини необхідно перевірити справність і чистоту ободу, диска колеса, бортового і замкового кілець, а також шини.

9. Замкове кільце при монтажі шини на диск колеса повинно надійно входити у виїмку ободу всією внутрішньою поверхнею.

10. Ободи і їх елементи не допускаються до монтажу при виявленні на них деформацій, тріщин, гострих кромок і задирок, іржі у місцях контакту з шиною, розроблення кріпильних отворів більше за допустимі розміри.

11. Перед накачуванням шин на розбірних ободах із болтовим з’єднанням необхідно переконатися, що всі гайки затягнені однаково відповідно до документації з технічного обслуговування автомобілів. Не допускаються до експлуатації ободи, у яких немає хоча б однієї гайки.

12. Довжина шланга для накачування шин не повинна бути більша за відстань від місця його приєднання на магістралі стиснутого повітря або повітророздавальної колонки до середини запобіжної кліті (повітророздавального пристрою). Запобіжні кліті (пристрої) повинні розташовуватися у безпосередній близькості від магістралі стиснутого повітря (повітророздавальної колонки).

13. На дільницях накачування шин повинен бути встановлений дозатор тиску повітря або манометр, що дозволяє регулювати величину тиску для різних шин, а також вивішується таблиця робочих тисків у шинах транспортних засобів, які експлуатуються на підприємстві.

14. Редуктор на стенді для демонтажу та монтажу шин повинен бути закритий кожухом.

15. Кран на магістралі стиснутого повітря повинен закриватися (відкриватися) спеціальним «ключем-маркою».

16. Для огляду внутрішньої поверхні шини необхідно застосовувати спредер. Для виймання з шини сторонніх предметів необхідно користуватися кліщами, а не викруткою, шилом або ножем.

17. При огляді шин необхідно працювати тільки в рукавицях.

При виконанні шиномонтажних робіт забороняється:

- вибивати диск кувалдою (молотком) при демонтажі шини;

- зняття одного зі здвоєних коліс з автомобіля без застосування домкрата шляхом наїзду другого здвоєного колеса на предмет, що виступає;

- при накачуванні шини повітрям поправляти її положення на диску постукуванням;

- монтувати шини на диски коліс, що не відповідають розміру шин, і якщо вони мають задирки та пошкодження, які перешкоджають монтажу;

- під час накачування шини або коли шина є під тиском поправляти положення бортового та замкового кілець, бити по замковому кільцю молотком, кувалдою або іншими предметами;

- накачувати шини більше за норму, встановлену заводом-виготовлювачем;

- допускати до експлуатації ободи, в яких немає хоч би однієї гайки;

- перекочувати вручну колеса, диски та шини масою понад 20 кг;

- застосовувати при монтажі шини замкові та бортові кільця, що не відповідають цій моделі.

 

Страховий експерт з охорони праці

Станично - Луганському відділення

управління виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування України у

Луганської області Є.І. Бутко

 

 

 

 

Нові вимоги безпеки щодо роботи за комп’ютером


З 18.05.2018 року набрав чинності наказ Мінсоцполітики України від 14.02.2018 № 207 «Про затвердженння Вимог щодо безпеки та захисту здоров'я працівників під час роботи з екранними пристроями».
Ці Вимоги поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, організаційно-правової форми і видів діяльності та встановлюють мінімальні вимоги безпеки та захисту здоров'я під час здійснення роботи, пов'язаної з використанням екранних пристроїв незалежно від їхнього типу та моделі.
Відповідно до Вимог роботодавець зокрема повинен:
- поінформувати працівників під розписку про умови праці та наявність на їхніх робочих місцях небезпечних і шкідливих виробничих чинників (фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних), які виникають під час роботи з екранними пристроями та ще не усунуто, а також про можливі наслідки їх впливу на здоров'я працівників;
- забезпечити навчання й перевірку знань працівників із питань охорони праці та безпечного використання екранних пристроїв до початку роботи з ними, а також у випадках модифікації та організації роботи обладнання;
- за рахунок тривалості робочої зміни організувати внутрішні регламентовані перерви для відпочинку відповідно до Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10 грудня 1998 року № 7.
Також наказом затверджені вимоги безпеки щодо обладнання робочих місць, безпеки під час роботи з екранними пристроями та безпеки до екранних пристроїв.
Звертаємо увагу ! З моменту дії вищевказаного наказу втратив чинність наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 р. № 65 «Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин».
Управлінням соціального захисту населення у травні 2018 року проведено повідомну реєстрацію:
1. Колективних договорів:
- КЗ «Дитячий навчальний заклад ясла-садок № 21 «Казка»» реєстраційний № 91 від 08.05.2018 р.
2. Змін та доповнень до колективних договорів:
- Управління соціального захисту населення Станично-Луганської РДА реєстраційний № 92 від 25.05.2018 р.