Охорона праці

Освітлення виробничих приміщень

Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області інформує.

Освітлення – використання світлової енергії сонця і штучних джерел світла для забезпечення зорового сприйняття навколишнього світу.

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світлу відводиться одне із найважливіших місць. Вісімдесят відсотків інформації навколишнього світу людина отримує через органи зору. Якість інформації залежить від освітлення. Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників належать: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість. До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість.

Недостатня або надмірна освітленість, нерівномірність освітлення в полі зору, пульсація світла, зміна кольорів освітлюваних предметів викликають втому зору і загальну втомлюваність; надмірна яскравість джерел світла може спричинити головний біль, різь в очах, розлад гостроти зору; світлові відблиски – тимчасове засліплення; брудні вікна і світильники знижують освітленість. Лампи, що сліплять, блиск від них або різка тінь можуть викликати повну втрату орієнтації працюючого. Усі ці обставини є потенційними чинниками ризику настання нещасних випадків або виникнення професійних захворювань.

Отже, раціональне освітлення виробничих приміщень і робочих місць є одним із найважливіших заходів виробничої санітарії.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати таким вимогам:

  • створення на робочій поверхні освітленості, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

  • відсутність засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що є в полі зору;

  • забезпечення достатньої рівномірності та постійності рівня освітленості у виробничих приміщеннях з метою уникнення частої переадаптації органів зору;

  • відсутність на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

  • достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

  • надійність і простота освітлення в експлуатації, економічність та естетичність.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, що здійснюється через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення. На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають такі чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення, глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як зсередини, так і ззовні приміщення.

Штучне освітлення використовується у тих випадках, коли освітленість для забезпечення належних умов роботи, проходу людей, транспортування недостатня в такий час доби, або природне освітлення відсутнє (приміщення без вікон, фотолабораторії тощо).

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також якщо необхідно створити певний або змінний в процесі роботи напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виникнення випадків виробничого травматизму та професійної захворюваності.

Для місцевого освітлення робочих місць слід використовувати світильники з відбивачами, що не просвічуються. Світильники повинні розташовуватися так, щоб їх елементи, які світяться, не потрапляли в поле зору працюючих на освітленому робочому місці і на інших робочих місцях.

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень у темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи й одночасно враховувати економічні показники. Освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується ДБН В.2.5-28:2018 «Природне і штучне освітлення», які затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.10.2018 № 264 та почали діяти з 01 березня 2019 року, і визначається в основному характеристикою зорової роботи (таблиця 5.1 – Вимоги до освітлення приміщень виробничих підприємств). Норми мають міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих галузей промисловості. У ДБН В.2.5-28:2018 «Природне і штучне освітлення» вісім розрядів зорової роботи, з яких перші сім характеризуються розмірами об’єкта розрізнення. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа для робіт найвищої точності), а найменша – 400 лк (розряд Vа для робіт малої точності).

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов’язковим для всіх виробничих приміщень.

Аварійне освітлення призначається для продовження робіт там, де у випадку відсутності робочого освітлення може порушуватися технологія, виникнути небезпека вибуху, пожежі, отруєння людей, наприклад: компресорні, котельні, пічні відділення тощо. Найменша освітленість робочих поверхонь при ньому повинна становити 5 % від робочого освітлення, але не менше 2 лк у приміщенні й 1 лк на території підприємства.

Евакуаційне освітлення передбачене для безпечної евакуації людей із приміщень у місцях, небезпечних для проходу, сходових клітках, а також на шляху евакуації людей із приміщення або території. Це освітлення повинно забезпечувати освітленість 0,5 лк на підлозі або східцях і 0,2 лк на землі. Для цього застосовуються світильники аварійного освітлення.

Освітлення шляхів евакуації в приміщеннях або місцях виконання робіт поза будинками має бути:

  • перед кожним евакуаційним виходом;

  • у коридорах і проходах по шляхах евакуації;

  • у місцях зміни (перепаду) рівня підлоги або покриття;

  • на сходах кожен марш повинен бути освітлений прямим світлом, особливо верхня і нижня сходинка;

  • у зоні кожної зміни напрямку шляху;

  • на перетині проходів і коридорів;

  • перед кожним пунктом медичної допомоги;

  • у місцях розміщення засобів екстреного зв’язку;

  • у місцях розміщення первинних засобів пожежогасіння;

  • у місцях розміщення плану евакуації;

  • зовні перед кожним кінцевим виходом із будівлі.

Охоронне освітлення призначають вздовж території в нічний час, або чергове в приміщенні. Для цього виділяють частину світильників робочого або аварійного освітлення, які забезпечують освітленість на рівні землі або підлоги не менше 0,5 лк.

Чергове освітлення призначене у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.

 

Проведення шиномонтажних робіт без загрози для життя

Шиномонтажні роботи пов’язані із великою кількістю травмонебезпечних ризиків, тому Станично-Луганське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нагадує роботодавцям та працівникам підприємств району, які здійснюють експлуатацію власних вантажних автомобілів, автобусів, причепів та напівпричепів про вимоги безпеки під час виконання шиномонтажних робіт.

Відповідно до Переліку робіт із підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), роботи з монтажу, демонтажу й накачування шин автотранспортних засобів належать до робіт із підвищеною небезпекою. Усі працівники, які виконують роботи з підвищеною небезпекою, відповідно до п. 4.1 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), повинні проходити спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці в порядку, визначеному вимогами цього Типового положення.

Забороняється допускати до роботи працівників, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Вимоги безпеки під час виконання шиномонтажних робіт регламентуються Правилами охорони праці на автомобільному транспорті, затвердженими наказом МНС України від 09 липня 2012 року № 964, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 01 серпня 2012 року № 1299/21611 (НПАОП 0.00-1.62-12).

При виконанні шиномонтажних робіт можуть мати місце такі небезпечні і шкідливі виробничі фактори, дія яких може призвести до нещасного випадку:

- виліт замкового кільця при накачуванні чи підкачуванні шини;

- розрив покришки при накачуванні шини;

- падіння вивішеної частини автомобіля;

- самовільний рух автомобіля;

- падіння робітників при відкручуванні чи закручуванні гайок кріплення коліс;

- падіння колеса чи шини;

- ураження електричним струмом;

- знижена температура повітря в холодний період року.

Вимоги безпеки під час виконання шиномонтажних робіт:

1. Проведення шиномонтажних робіт повинно здійснюватися на спеціально відведеній ділянці (посту), яка оснащена устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.

2. Накачування та підкачування знятих із транспортних засобів шин в умовах підприємства повинно виконуватись тільки у запобіжних клітях (пристроях) або з використанням інших запобіжних пристроїв, що перешкоджають вильоту кілець та травмуванню працюючих при розриві шини.

3. При накачуванні шин у дорожніх умовах необхідно використовувати переносні запобіжні пристрої, запобіжну вилку відповідної довжини та міцності або покласти колесо замковим кільцем униз.

4. Перед зняттям колеса необхідно перевірити положення замкового кільця, послабити затягнення гайок, автомобіль вивісити на спеціальному підйомнику або за допомогою іншого підйомного механізму. В останньому випадку під колес, які не піднімаються, необхідно поставити спеціальні упори (колодки), а під вивішену частину автомобіля – спеціальні підставки (козелки).

5. Перед демонтажем шини (з диска колеса) повітря із камери повинно бути повністю випущене. Демонтаж шини повинен виконуватися на спеціальному стенді або за допомогою зйомного пристрою. Монтаж та демонтаж шин на лінії необхідно проводити монтажним інструментом.

6. Накачування шин слід здійснювати у два етапи: спочатку до тиску 0,05 МПа з перевіркою положення замкового кільця, а потім, переконавшись, що кромка кільця розташована під бортом шини, – до максимального тиску, встановленого інструкцією. У разі виявлення неправильного положення замкового кільця необхідно випустити повітря з шини, що накачується, поправити положення кільця, а потім повторити раніше вказані операції. При повторному неправильному положенні замкового кільця його необхідно замінити.

7. Підкачування шин без демонтажу слід проводити, якщо тиск повітря в них знизився не більше, ніж на 40 % від норми, і є впевненість, що правильність монтажу не порушена.

8. Перед монтажем шини необхідно перевірити справність і чистоту ободу, диска колеса, бортового і замкового кілець, а також шини.

9. Замкове кільце при монтажі шини на диск колеса повинно надійно входити у виїмку ободу всією внутрішньою поверхнею.

10. Ободи і їх елементи не допускаються до монтажу при виявленні на них деформацій, тріщин, гострих кромок і задирок, іржі у місцях контакту з шиною, розроблення кріпильних отворів більше за допустимі розміри.

11. Перед накачуванням шин на розбірних ободах із болтовим з’єднанням необхідно переконатися, що всі гайки затягнені однаково відповідно до документації з технічного обслуговування автомобілів. Не допускаються до експлуатації ободи, у яких немає хоча б однієї гайки.

12. Довжина шланга для накачування шин не повинна бути більша за відстань від місця його приєднання на магістралі стиснутого повітря або повітророздавальної колонки до середини запобіжної кліті (повітророздавального пристрою). Запобіжні кліті (пристрої) повинні розташовуватися у безпосередній близькості від магістралі стиснутого повітря (повітророздавальної колонки).

13. На дільницях накачування шин повинен бути встановлений дозатор тиску повітря або манометр, що дозволяє регулювати величину тиску для різних шин, а також вивішується таблиця робочих тисків у шинах транспортних засобів, які експлуатуються на підприємстві.

14. Редуктор на стенді для демонтажу та монтажу шин повинен бути закритий кожухом.

15. Кран на магістралі стиснутого повітря повинен закриватися (відкриватися) спеціальним «ключем-маркою».

16. Для огляду внутрішньої поверхні шини необхідно застосовувати спредер. Для виймання з шини сторонніх предметів необхідно користуватися кліщами, а не викруткою, шилом або ножем.

17. При огляді шин необхідно працювати тільки в рукавицях.

При виконанні шиномонтажних робіт забороняється:

- вибивати диск кувалдою (молотком) при демонтажі шини;

- зняття одного зі здвоєних коліс з автомобіля без застосування домкрата шляхом наїзду другого здвоєного колеса на предмет, що виступає;

- при накачуванні шини повітрям поправляти її положення на диску постукуванням;

- монтувати шини на диски коліс, що не відповідають розміру шин, і якщо вони мають задирки та пошкодження, які перешкоджають монтажу;

- під час накачування шини або коли шина є під тиском поправляти положення бортового та замкового кілець, бити по замковому кільцю молотком, кувалдою або іншими предметами;

- накачувати шини більше за норму, встановлену заводом-виготовлювачем;

- допускати до експлуатації ободи, в яких немає хоч би однієї гайки;

- перекочувати вручну колеса, диски та шини масою понад 20 кг;

- застосовувати при монтажі шини замкові та бортові кільця, що не відповідають цій моделі.

 

Страховий експерт з охорони праці

Станично - Луганському відділення

управління виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування України у

Луганської області Є.І. Бутко

 

 

 

 

Нові вимоги безпеки щодо роботи за комп’ютером


З 18.05.2018 року набрав чинності наказ Мінсоцполітики України від 14.02.2018 № 207 «Про затвердженння Вимог щодо безпеки та захисту здоров'я працівників під час роботи з екранними пристроями».
Ці Вимоги поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, організаційно-правової форми і видів діяльності та встановлюють мінімальні вимоги безпеки та захисту здоров'я під час здійснення роботи, пов'язаної з використанням екранних пристроїв незалежно від їхнього типу та моделі.
Відповідно до Вимог роботодавець зокрема повинен:
- поінформувати працівників під розписку про умови праці та наявність на їхніх робочих місцях небезпечних і шкідливих виробничих чинників (фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних), які виникають під час роботи з екранними пристроями та ще не усунуто, а також про можливі наслідки їх впливу на здоров'я працівників;
- забезпечити навчання й перевірку знань працівників із питань охорони праці та безпечного використання екранних пристроїв до початку роботи з ними, а також у випадках модифікації та організації роботи обладнання;
- за рахунок тривалості робочої зміни організувати внутрішні регламентовані перерви для відпочинку відповідно до Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10 грудня 1998 року № 7.
Також наказом затверджені вимоги безпеки щодо обладнання робочих місць, безпеки під час роботи з екранними пристроями та безпеки до екранних пристроїв.
Звертаємо увагу ! З моменту дії вищевказаного наказу втратив чинність наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 р. № 65 «Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин».
Управлінням соціального захисту населення у травні 2018 року проведено повідомну реєстрацію:
1. Колективних договорів:
- КЗ «Дитячий навчальний заклад ясла-садок № 21 «Казка»» реєстраційний № 91 від 08.05.2018 р.
2. Змін та доповнень до колективних договорів:
- Управління соціального захисту населення Станично-Луганської РДА реєстраційний № 92 від 25.05.2018 р.